Графічні твори про Голодомор члена Національної спілки художників України Миколи Гнатченка. У 2006 році митець після знайомства із документальним збірником про Голодомор на Харківщині «Столиця відчаю» створив серію графічних робіт «33-й».

Цикл «Розгойдані дзвони пам’яті» народного художника України Валерія Франчука
включає понад сотню полотен, присвячених жертвам Голодомору, пам’яті про геноцид української нації. В основі сюжетів — спогади його матері, Марії Франчук, яка пережила геноцид. Її спогади були зафільмовані.

Іван Новобранець, Заслужений художник України, член Національної спілки кобзарів та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, також присвятив вшануванню пам’яті жертв Голодомору частину своєї творчості.
Картина «Ой, налетіли тії вороненьки» передає біль і трагедію матері, яка втратила сина. Винним в цьому є комуністичний тоталітарний режим. Художник зобразив воронів як символи горя і смерті, що прийшли на українську землю.
На іншій художній роботі Новобранця «Ой у році тридцять третім» теж присутні ворони, які літають над масовими похованнями жертв Голодомору. Невинні одягнені в традиційне українське вбрання.
Картини з приватної колекції Моргана Вільямса.

«Останній шлях»: змальовано виснаженого голодом юнака, який через село тягне на візку труп. Вражені голодом односельці спостерігають і безсилі надати допомогу.
«Мати 1933-го»: на тлі дозрілої пшениці зображено померлу матір на колінах доньки. Біля тіла матері пригортається малюк з роздутим животом, внаслідок голодування, який намагається розбудити матір.
«Діти Голодомору»: голодуючі діти і мати сидять на порозі власного будинку. Діти дуже виснажені голодом. У матері ноги вже починають опухати від голоду. До них наближається хлопчик, випрошуючи їжу. Проте, ясно, що у сімї немає нічого із їжі ні для нього, ні для себе.
«Дорога скорботи»: зображено голодуючих селян, які оплакують померлих і поглядають в слід підводі, що звозить трупи до поховальної ями.
Автор цих полотен Ніна Марченко. Українська художниця написала ці картини у 1990-х роках, коли впав СРСР і разом з ним заборона на правду про злочини радянського тоталітаризму.
З приватної колекції Моргана Вільямса.

Серію плакатів темі Голодомору присвятив видатний український художник Валерій Вітер
. Плакат «І зійшло сонце…» вважається одним із найглибших осягнень художником трагічності Голодомору. Довкола миски, вибитої кулями, як промені навколо зірки, викладені ложки. Штучно створений голод вбив великі українські родини.

Казимир Малевич – єдиний художник, який показав трагічне становище українських селян під час злочинної насильницької колективізації та Голодомору. На малюнку олівцем, «Де серп і молот, там смерть і голод» (цитата з популярної у 1920-30-х роках народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя у яких замінені на серп і молот, хрест, труну.
Багато з «селянських» картин містять у собі завуальовані повідомлення, як наприклад, відсутність облич, рук. На картині «Поневолена Україна» зображені безрукі та безликі постаті, які звинувачували владу у винищенні селянства.
«Людина, що біжить» – образ присвячений Голодомору 1933 року.
Майже всі картини цього періоду були неправильно датовані. Як пояснює мистецтвознавець Олександра Шатських, полотна спеціально були датовані більш раннім часом, оскільки являються картинами протесту.

Картини «Голод 1933» і «Наконец-то мы добились своїй цели!» належать Петру Савчину. Петро Савчин, уродженець Львівщини, художником став у 75-річноному віці. Останні п’ять років життя – з 75 до 80-ти, уже смертельно хворий, повністю присвятив розкриттю теми злочинів радянського тоталітаризму: Голодомор, концтабори, депортації.
На полотні художник відобразив пережите: сирітство, участь у національно-визвольній боротьбі на Галичині, мобілізація до Червоної армії під час війни, повернення в УПА, 9 років таборів в Мордовії. Також зображував розповіді інших. До кожної картини є підписи-оповіді: де і що побачив чи від кого почув. Розповідь про Голодомор написана не зі свого досвіду, а за спогадами інших.
Картини зберігаються в Музейно-виставковому центрі міста Калуша, як заповів Петро Савчин.

Картина Віктора Цимбала «1933 рік» вважається вершиною досягнень художника в успішному поєднанні глибокого історіософічного змісту з дозрілою мистецькою формою. Він тему Голодомору зобразив не ілюстративно а символічно: померлі від голоду матір з дитиною, ніби як душі піднімаються в космічний простір. Одночасно образи виражають порив угору і велич спокою вічності.

У 1963 році видатний український майстер станкового та монументального живопису Михайло Дмитренко написав картину «Тисяча дев’ятсот тридцять третій». На полотні зображено жертв Голодомору та його вбивць.